ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬСЯ ЕПІЛЕПТОМОРФНИМИ НАПАДАМИ.

 

Синдром Лафора

​

Синдром Лафора ‑  це хронічне прогресуюче захворювання центральної нервової системи (ЦНС), яке виникає через генетичний дефект метаболізму глікогену та успадковується за  аутосомно-рецесивним типом. Синдром Лафора характеризується ураженням сітківки ока, епілептоморфними нападами, міоклонічними судомами (часто як реакція на світло, акустичні сигнали або різкі рухи в полі зору), тоніко-клонічними судомами, панічними нападами, агресивністю і неконтактністю стосовно власників, нетриманням фекальних мас та сечі. До захворювання схильні мініатюрні такси та біглі.

 

Інфекційні енцефіліти.

​

Деякі вірусні (чума собак, сказ, вірусний імунодефіцит, лейкоз

та перитоніт котів (FIP)), бактеріальні (ерліхіози, рикетсіози,

бореліози та ін.), грибкові захворювання можуть супровод-

жуватись епілептоморфними нападами. Також епілептичні

реакції інколи розвиваються при ураженнях найпростішими

(Toxoplasma gondii, Babesia spp. та Neospora caninum) та

гельмінтами (Dirofilaria immitis та Angiostrongylus vasorum).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Некротизуючі енцефаліти (NME, або necrotizing meningoencephalis).

 

Некротизуючий енцефаліт мопсів - порушення, пов'язане з утворенням множинних вогнищ некротичного негнійного запалення в головному мозку, при якому вражається як сіра, так і біла речовини.

​

За статистикою, близько  1-2% мопсів помирають від некротичного менінгоенцефаліту (NME). Схильність до некротизуючого менінгоенцефаліту пов'язана з мутацією в локусі лейкоцитарного антигену (DLA). Вчені відзначають, що суки палевої масті молодші 7-річного віку більш схильні до розвитку спадкового енцефаліту. Окрім мопсів, до некротизуючого енцефаліту схильні чихуахуа, ши-тцу, мальтійські болонки, папільони.

 

Некротизуючі лейкоенцефаліти (NLE, або necrotizing leukoencephalitis).

​

Некротизуючий енцефаліт йоркширських тер'єрів. При даній патології, окрім великого мозку (як при NME), ураження охоплюють також і стовбур мозку. Водночас, ураження кори великих півкуль та павутинної оболонки можуть не спостерігатися.

 

Гранулематозний менінгоенцефаліт (GME, або granulomatous meningoencephalomyelitis) - це запальне захворювання ЦНС собак, яке характеризується вогнищевими або дисемінованими гранулематозними ураженнями в головному та / або спинному мозку, негнійним менінгітом і периваскулярною інфільтрацією. Етіологія захворювання залишається невідомою, хоча існують припущення, що захворювання може мати інфекційну, пухлинну або імунноопосередковану природу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Об’ємні новоутворення головного мозку.

 

Такі утворення, як пухлини та кісти можуть провокувати виникнення епілептоморфних нападів.

​

Пухлини зустрічаються у всіх видів домашніх тварин та порід, але існує певна породна схильність. Вважається, що французькі бульдоги, боксери, золотисті ретривери і добермани мають підвищений ризик. Гліальні пухлини і пухлини гіпофізу частіше вражають собак брахіоцефалічних порід (бульдоги, боксери, мопси). Менінгіоми частіше зустрічаються у німецьких вічарок, коллі і кішок. Вікові обмеження відсутні, але найчастіше це собаки старші за 5 років. Середній вік собак з виявленою пухлиною головного мозку - 8 років.

​

Останні дослідження показують, що менінгіоми становлять приблизно половину усіх первинних пухлин у собак; зустрічаємість гліом коливаються у показниках 40-65%; часто зустрічаються новоутворення судинно-епітеліального сплетіння.

Також існують змішані форми, що містять астроцитарні і олігодендрогліальні компоненти (змішано-клітинна або олігоастроцитома). Можуть бути виявлені змішані гліоневральні пухлини, що містять в собі елементи глії і нейрони, наприклад гангліогліоми, дізембріопластічна нейроепітеліальна пухлина, а також пухлини, які походять тільки з нейронів (гангліоцитома, центральна гангліоцитома).

 

Віталій Романишин, ветеринарна клініка «SuperVet»